Кожен із нас свято вірить, що з настанням Нового року життя неодмінно зміниться на краще. Кожен сподівається, що саме з 1 січня він кине палити, розпочне інтенсивно скидати зайву вагу, візьме за правило бігати щоранку, грунтовно засяде за підручник англійської (чи іншої) мови й неодмінно почне присвячувати якнайбільше часу дітям. У Новий рік заведено пильно оглядатися на шлях, пройдений за минулі 365 днів. Лише тверезий аналіз недавніх промахів може уберегти і від повторення старих помилок, і від допущення нових. Ще стародавні філософи вчили спокійно ставитися до перемог і старанно вчитися на поразках. Утім, у нашому житті успіхи і невдачі переплетені настільки щільно, що оцінювати одне, не аналізуючи іншого, інколи просто неможливо. Рік 2007-й не став роком лікування. Як і всі попередні, він увійде в історію як рік заліковування. Таким самим буде і 2008-й. Нинішній стан справ свідчить про те, що суспільство навчилося жити і працювати окремо від держави.

Нашій охороні здоров’я дістається від усіх: і хворих, і здорових, і бідних, і багатих. За роки незалежної України вже було 11 міністрів, але змін у системі, що їх обіцяв здійснити кожен новий господар МОЗ, ані лікарі, ані їхні пацієнти так і не побачили. Академік М. Амосов свого часу часто повторював: «У нас немає Міністерства охорони здоров’я, зате в нас є міністерство хвороб». За даними міжнародної організації CIA World Factbook 2006, Україна посідає друге місце у світі після Ботсвани за темпами «природного зменшення» населення: 5,57 на тисячу населення (у Ботсвані — 6,42). За цим показником ми випередили навіть Росію: у нашого північного сусіда цей показник становив 4,74 на тисячу росіян. Смертність населення, дитяча смертність збільшилася і сягнула рівня країн, що розвиваються, середня тривалість життя скоротилася порівняно з 60–70-ми роками минулого століття на 8–10 років. Треба сказати відверто: ми переживаємо глибоку кризу охорони здоров’я. При нинішній структурі системи охорони здоров’я навіть найповніше державне фінансування не дозволить створити зразкову медицину.

Будемо сподіватися, що найближчим часом новим керівництвом медичної галузі України буде подана чітка стратегія розвитку системи охорони здоров’я, що реалізовуватиметься відповідно до конкретних програм. Одна з глобальних проблем — повернути ставлення суспільства до лікаря як до еліти нації. Міністр охорони здоров’я Василь Князевич наголошує: «Сьогодні маємо унікальний шанс, є бажання, ресурси і можливості. З повною відповідальністю запевняю: ми створимо в Україні медицину європейського зразка».

Бажаю, щоб рік новий не розчарував читачів нашого журналу в їхніх надіях.

Із найщирішими привітаннями
з берегів Черемоша і Прута,
головний редактор
професор Володимир Іванович Паньків