Актуальність
Одними з найпоширеніших переломів у жінок після 50 років є переломи дистального метаепіфіза променевої кістки (ПДМЕПК). Серед цієї категорії постраждалих їх рівень сягає 35–40 % [1–3]. Проведення репозиції та утримання уламків у вправленому положенні іммобілізуючими пов’язками є основним методом лікування. Важливим напрямком поліпшення результатів лікування є вдосконалення реабілітаційного комплексу починаючи з ранніх етапів.
Мета роботи: поліпшити результати консервативного лікування ПДМЕПК шляхом проведення раннього комплексного реабілітаційного лікування з використанням топічних форм протизапальних, знеболюючих і протинабрякових препаратів.
Завдання: обґрунтувати й провести комплексну програму реабілітації — інтенсивну знеболюючу кінезотерапію з використанням можливостей напівжорсткої фіксації полімерними пов’язками і фізіотерапію Фастум® гелем і Ліотон® 1000 гелем. Визначити ефективність запропонованих заходів.
Матеріали та методи
Під наглядом перебувало 69 постраждалих із ПДМЕПК зі зміщенням. Корекція зміщення проводилася після попереднього введення в гематому 2% розчину лідокаїну і внутрішньом’язово 2% розчину препарату Дексалгін®; здійснювалася відповідно до розробленого нами способу з використанням тракційного пристосування з лейкопластирним витягуванням за 1–3-й пальці.
Після зіставлення уламки фіксували гіпсовою (34 спостереження) або полімерною напівжорсткою пов’язкою (35 випадків) у ретенційному положенні кисті.
У хворих з фіксацією перелому гіпсовою лонгетою реабілітація проводилася за загальноприйнятими принципами. Ці 34 хворі були групою порівняння.
У 35 випадках (хворі основної групи) фіксація здійснювалася полімерною напівжорсткою пов’язкою Softcast/Scotchcast, що давало змогу уникнути багатьох недоліків гіпсових пов’язок. Досягалася більша стабільність пов’язки (менша рухливість уламків) [4, 5]; з’являлася можливість почати кінезотерапію вже в ранньому іммобілізаційному періоді в розширеному обсязі.
Стандартними напрямками відновлювального комплексу є фізичні вправи, лікувальний масаж і фізіотерапевтичні процедури. Низка авторів відзначають важливість профілактичного проведення медикаментозної терапії [6, 7].
Зручним способом визначення ймовірності розвитку нейродистрофічного синдрому (НДС) та індивідуального обсягу профілактики в основній групі було використання показника термоасиметрії ΔТ. Обсяг медикаментозної терапії, за даними А.К. Рушая зі співавт. (2017) [8], варіює від знеболювальної терапії препаратом Дексалгін®, вітамінами групи В і С, препаратами Са і вітаміном D3, нуклеотидами (Келтікан) при ΔТ < 0,4 ± 0,09 °С (мала ймовірність розвитку НДС) до доповнення антиоксидантом Берлітіоном, антиконвульсантами, протинабряковими препаратами при ΔТ > 2,2 ± 0,5 °С [9].
Травматичне пошкодження при ПДМЕПК не обмежується порушенням кісткової цілісності в метаепіфізі променевої кістки. Енергія травматичної хвилі поширюється по міофасціальних структурах вгору по кінцівці і викликає низку серйозних анатомічних і функціональних порушень. Це призводить не тільки до розвитку явищ запалення в м’яких тканинах, що становлять зону перелому, і променево-зап’ястковому суглобі, але й до формування м’язових контрактур у ліктьовому, плечовому суглобах і навіть у суглобах верхнього плечового пояса. Явища набряку і гіпертонус супінаторів можуть призвести до компресії чутливої гілочки променевого нерва, яка проявляється болем у ділянці тильної поверхні 1-го пальця.
Тривалий травматичний гіпертонус м’язів в ушкодженій кінцівці призводить до розвитку контрактур у променево-зап’ястковому, ліктьовому і часто — плечовому суглобах, які важко піддаються лікуванню, до формування тригерних міофасціальних точок, а тривале існування первинного відбитого болю підвищує ризик розвитку тунельних нейропатій променевого, серединного і ліктьового нервів.
Вибір фізіопроцедур на іммобілізаційному етапі обмежений. У цьому разі призначали магнітотерапію або пайлер-терапію.
Після зняття системи фіксації інтенсивність кінезотерапії зростала, відзначали гострі явища асептичного запалення — набряк тканин, болючість, анатомічне (рубці) і больове обмеження рухів. У цей період призначали ультразвук (фонофорез) із Фастум® гелем і Ліотон® 1000 гелем.
Основна діюча речовина Фастум® гелю — кетопрофен (нестероїдний протизапальний препарат), Ліотон® 1000 гелю — гепарин натрію (антикоагулянтний засіб прямої дії для місцевого застосування). Допоміжні речовини спрощують проникнення препаратів у вогнище. Поєднання знеболювальної, протизапальної та антикоагулянтної дій є патофізіологічно обґрунтованим; різні механізми дії доповнюють один одного. Проведення фонофорезу потенціює їхню дію. Препарати наносяться двома смужками по 5 см, змішуються на шкірі. Хвилеводом здійснюється фонофорез. Режим апарата ультразвуку був безперервний, щільність випромінювання — від 0,7 до 1,0 Вт/см2, по 5–10 хв щодня. Курс лікування становив 10 сеансів (рис. 1).
/18.jpg)
Крім того, після закінчення курсу фонофорезу в домашніх умовах суміш препаратів наносили ще 2 рази на день упродовж 2–3 тижнів.
З метою оцінки функції верхньої кінцівки використовували рентгенологічні дані та результати опитувальника DASH (Disability of the Arm, Shoulder and Hand Outcome Measure), інтерактивна версія якого доступна на сайті http://www.dash.iwh.on.ca [10].
Отримані дані були інтерпретовані з використанням сучасних методів медичної статистики.
Результати та обговорення
Отже, проведені дослідження результатів лікування хворих із ПДМЕПК доводять таке. Мультимодальне знеболювання, диференційовано і обґрунтовано застосована медикаментозна терапія, щадна репозиція із застосуванням запропонованого пристрою, рання кінезотерапія і використання топічних препаратів Фастум гель® і Ліотон 1000® дозволили усунути больовий синдром уже до 7-ї доби в переважної частки постраждалих. На 60-ту добу після закінчення лікування 91,7 % пацієнтів оцінили больові відчуття як толерантні, а функцію пошкодженої руки визначили як задовільну, функціональність становила 83,3 ± 0,4 бала. Корекція зміщення уламків загальноприйнятим методом і відсутність медикаментозної терапії не є оптимальним варіантом. Рентгенологічні методи обстеження постраждалих із ПДМЕПК після корекції і після зняття лонгети показали таке. Найбільш значущими і статистично вірогідними були відмінності долонного нахилу — 6,7 ± 0,2° і 2,1 ± 0,1° (р < 0,05) і вкорочення променевої кістки — 3,4 ± 0,2 мм і 6,6 ± 0,3 мм (р < 0,05). Лінія поліноміального тренду долонного нахилу і розподіл спостережень у більшості відповідали параметру «задовільно». Укорочення променевої кістки після корекції і після зняття лонгети були найбільш показові і становили 3,4 ± 0,2 мм і 6,6 ± 0,3 мм відповідно. Статистично вірогідне (р < 0,05) збільшення незадовільних результатів укорочення > 12 мм — із 43,3 до 66 % — відбулося через зниження добрих результатів з 28,9 до 15,5 % при незначній динаміці задовільних результатів — 27,8 і 23,5 % відповідно.
/18_2.jpg)
Застосування запропонованого нами лейкопластирного витягування, репозиції і накладання раціональних гіпсових і полімерних пов’язок в умовах апаратної корекції, особливо у випадках нестабільних переломів, довело їх ефективність. Про це свідчить співвідношення анатомічних результатів. Добрі результати в основній групі становили 44,9 % порівняно з 27,7,2 % у контрольній (р < 0,05), незадовільні — 2,2 і 30,4 %, задовільні — 43,8 і 52,9 % відповідно.
Функціональні результати лікування хворих із ПДМЕПК за шкалою DASH: добрі результати становили 27,7 % у контрольній групі і 67,2 % — в основній (р < 0,05), незадовільні — 29,4 і 6 % відповідно. Ця динаміка підтверджує ефективність застосування індивідуальної медикаментозної терапії, визначеної з використанням методу прогнозування ймовірності розвитку посттравматичного НДС за допомогою градієнта Т, і проведення фізіотерапії Фастум® гелем і Ліотон® 1000 гелем, ранньої кінезотерапії.
Висновки
1. Запропонована система ранньої реабілітації була безпечною.
2. На ранніх етапах проводили магніто- і пайлер-терапію, після зняття пов’язки — фонофорез із Фастум® гелем і Ліотон® 1000 гелем; після курсу фонофорезу топічні препарати використовувалися в домашніх умовах.
3. Визначено ефективність запропонованих заходів: добрі функціональні результати через 30 днів після зняття системи полімерної напівтвердої фіксації становили 67,2 %.
Конфлікт інтересів. Автор заявляє про відсутність конфлікту інтересів і власної фінансової зацікавленості при підготовці даної статті.
Отримано/Received 06.03.2024
Рецензовано/Revised 02.04.2024
Прийнято до друку/Accepted 10.04.2024