З початком бойових дій в Україні кількість постраждалих зросла і продовжує збільшуватися. Безумовно, одним із головних завдань, яке стоїть перед медичними працівниками, є запобігання ускладненням і достатнє відновлення працездатності. Біль є одним із захисних механізмів організму людини; його тривале відчуття є однією з найважливіших причин зниження якості життя та обмеження працездатності. Гострий біль позиціонується як основний сигнал організму про допомогу, зазвичай симптом хвороби, тоді як хронічний біль може бути самостійною нозологічною одиницею і здебільшого виникає після першопричини. Оцінено вірогідність впливу видового складу мікробіоти рани на формування передумов для розвитку хронічного болю. Проведено оцінку сучасної літератури щодо зв’язків ранової мікробіоти й механізмів розвитку хронічного болю. Ми здійснювали пошук матеріалів в електронних базах даних PubMed, Google Scholar і Cochrane. Вторинний хронічний біль є одним із наслідків травми, що може виникнути та значно погіршити прогноз пацієнта й знизити якість життя. Профілактика формування вторинного хронічного болю можлива, якщо відомі всі передумови. Крім того, людський організм взаємодіє зі складною спільнотою бактерій, грибків і вірусів. Різні мікроорганізми створюють мікробіом шкіри, який забезпечує її бар’єрну функцію та відіграє важливу роль в імунній відповіді в рані. Ці процеси не завжди передбачувані, і можна спостерігати як позитивний, так і негативний вплив на загоєння ран. Тривалість останнього безпосередньо залежить від виду мікроорганізмів та їхньої чутливості до лікування антибіотиками. Довгий процес загоєння ранової поверхні може призвести до порушення всіх фізіологічних процесів у цій частині тіла, що може бути досить важливим фактором у виникненні хронічного болю.
хронічний біль; інфікована рана; біоплівки; загоєння; післяопераційний біль; мікробіота шкіри