Актуальність. При ціанотичних вроджених вадах легеневий кровотік забезпечується функціонуючою відкритою артеріальною протокою (ВАП). Більшість пацієнтів зі складними ціанотичними дуктус-залежними вадами потребують проміжного етапного лікування перед проведенням радикальної корекції вади. Для виживаності пацієнтів після етапного паліативного лікування є надзвичайно важливим вчасне та комплексне амбулаторне спостереження педіатра та дитячого кардіолога, а також визначення оптимального терміну консультацій у спеціалізованому кардіохірургічному стаціонарі. Мета: висвітлити результати двох методів збагачення легеневого кровотоку (накладання системно-легеневого анастомозу (СЛА) та стентування ВАП), а також особливості амбулаторного кардіологічного спостереження та лікування таких пацієнтів. Матеріали та методи. З 2000 по лютий 2024 р. на базі ДУ «Науково-практичний медичний центр дитячої кардіології та кардіохірургії МОЗ України» накладання системно-легеневого анастомозу було виконано 22 пацієнтам (група СЛА), а стентування відкритої артеріальної протоки — 25 пацієнтам (група ст. ВАП). Результати. Після проведення втручання середня сатурація артеріальної крові (SatO2) зросла в обох групах, вірогідно вище у групі ст. ВАП (р < 0,05). Середній період перебування у відділенні анестезіології та інтенсивної терапії (ВАІТ) для групи СЛА становив 19,6 ± 11,1 доби (від 5 до 91 доби), для групи ст. ВАП — 12,8 ± 6,3 доби (від 4 до 37 діб) та був коротшим у групі ст. ВАП (р = 0,05), тривалість ШВЛ у групі СЛА становила 290,3 ± 215,3 год (від 63 до 751 год), а у групі ст. ВАП була меншою — 151,8 ± 75,5 год (від 39 до 549 год) (р < 0,05). Рання (30-денна) післяопераційна летальність у групі СЛА становила 13,6 % (3/22), а пізня — 18 % (4/22). Відповідно, у групі ст. ВАП ранньої (30-денної) післяопераційної летальності не було, а частка пізньої летальності становила 8 % (2/25). Перед наступним етапом хірургічної корекції відмічали: достатній ріст гілок легеневої артерії (індекс Наката зріс з 156,9 ± 33,3 мм2/м2 до 277,0 ± 35,9 мм2/м2 у групі СЛА та з 142,7 ± 55,2 мм2/м2 до 289,1 ± 149,2 мм2/м2 у групі ст. ВАП) та ріст КДІ ЛШ (з 51,2 ± 32,4 мм2/м2 до 67,5 ± 15,5 мм2/м2 у групі СЛА та з 50,8 ± 24,9 мм2/м2 до 56,7 ± 28,5 мм2/м2 у групі ст. ВАП). Наступний етап хірургічної корекції (анастомоз Гленна або радикальна корекція вродженої вади серця (ВВС)) був проведений 13 пацієнтам у групі СЛА. Із групи ст. ВАП 17 пацієнтам проведено наступний етап корекції. Висновки. Для ціанотичних ВВС, які мають дуктус-залежний легеневий кровотік, достатньо ефективними є обидва описані методи.
вроджені вади серця; ціаноз; збагачення легеневого кровотоку; стент; паліативні втручання