Актуальність. Існують два основні способи фіксації акроміального кінця ключиці за допомогою металевих конструкцій: гачкоподібна пластина (hook platе) і спосіб Вебера. Кожен із них має свої переваги та недоліки. При застосуванні способу Вебера це порушення цілісності дроту та спиць, руйнування акроміального відростка лопатки й акроміального кінця ключиці, міграція спиць. При використанні hook platе це біль у плечі, руйнування кісткової тканини в ділянці акроміального відростка та субакроміальний конфлікт. Мета: провести порівняльний аналіз фіксації акроміального кінця ключиці за Вебером, hook platе та запропонованою конструкцією шляхом вивчення напружено-деформованого стану надплечово-ключичного суглоба при поєднаному ушкодженні lig. conoideum та lig. trapezoideum і різних способах фіксації. Матеріали та методи. Побудована скінченно-елементна модель надплечово-ключичного суглоба, яка складалася з лопатки, ключиці та зв’язок надплечово-ключичного та дзьобо-ключичного комплексів, на якій моделювали поєднане ушкодження зв’язок надплечово-ключичного суглоба, а саме lig. conoideum та lig. trapezoideum, з трьома способами фіксації: за Вебером, hook plate та запропонованою конструкцією. Результати. Встановлено, що всі типи фіксаторів дозволяють отримати приблизно однаковий рівень напружень у кісткових елементах моделі. Винятком є фіксація за Вебером, при якій напруження на акроміальному кінці ключиці й акроміальному відростку лопатки збільшуються в декілька разів і навіть перевищують межу міцності кортикальної кістки, що може бути причиною руйнування кісткової тканини. Напруження в самому дроті навіть можуть перевищувати межу міцності хірургічної сталі та бути причиною його розриву. Нook plate не забезпечує достатнього зниження рівня напружень у неушкоджених зв’язках акроміально-ключичного з’єднання. Напруження на самій пластині можуть наближатися до межі міцності хірургічної сталі, що може спричинити її ушкодження. Фіксатор шарнірного типу забезпечує як найкращий розподіл напружень у кісткових елементах моделі, так і досить низький рівень напружень у неушкоджених зв’язках. За критерієм мінімізації величини відносних деформацій у зв’язках ключично-лопаткового зчленування найкращі результати показав фіксатор шарнірного типу. Найбільші відносні деформації у зв’язках виникають при фіксації пластиною hook plate. Висновки. Фіксація акроміального кінця ключиці за Вебером не забезпечує його надійної фіксації. Рівень напружень у дроті при відведенні кінцівки наближається до межі міцності хірургічної сталі, а напруження в неушкоджених зв’язках можуть навіть перевищувати межу міцності кортикальної кістки. Все це може бути причиною таких ускладнень, як розрив дроту і руйнування кісткової тканини у місці контакту з ним. Фіксатор hook plate не забезпечує достатнього зниження рівня напружень у неушкоджених зв’язках акроміально-ключичного з’єднання. Напруження на самій пластині можуть наближатися до межі міцності хірургічної сталі, що може стати причиною її ушкодження. Фіксатор запропонованої конструкції забезпечує найкращий баланс як за критерієм розподілу напружень в елементах моделі, так і за величиною відносних деформацій у неушкоджених зв’язках.

надплечово-ключичний суглоб; зв’язки; фіксація