Актуальність. Об’єктивізація вибору методів лікування на підставі комплексної оцінки їх ефективності залежно від стадії діабетичної ретинопатії (ДР) та біомаркерів, що характеризують стан ока, метаболізм та інші параметри гомеостазу, є актуальним сучасним завданням прецизійної медицини. Мета: встановити ефективність методів лікування ДР різних стадій та визначити прогностичні показники ризику її швидкого прогресування протягом двох років лікування. Матеріали та методи. Обстежено 358 пацієнтів (358 очей) з цукровим діабетом 2-го типу (ЦД2) та діабетичною ретинопатією (ДР), яких було розподілено на групи: перша — з непроліферативною ДР (НПДР, 189 очей), друга — з препроліферативною ДР (ППДР; 96 очей) та третя — з проліферативною ДР (ПДР; 73 ока). Пацієнти були обстежені із застосуванням офтальмологічних методів — за даними оптичної когерентної томографії визначали центральну товщину сітківки (ЦТС, мкм) та центральний об’єм сітківки (ЦОС, мм3). Аналіз результатів проводився в пакеті EZR v.1.54 (Австрія), класифікація моделей — в пакеті Statistica Neural Networks v. 4.0C (StatSoft Inc.). Для аналізу впливу факторних ознак, пов’язаних з ризиком прогресування ДР, використано метод побудови лінійних нейромережевих моделей класифікації. Результати. У 16,9 % пацієнтів з НПДР, що отримували консервативне лікування, протягом двох років відзначалося швидке прогресування, ризик якого був пов’язаний з величною ЦОС (p < 0,001). Для консервативного та лазерного лікування виявлено межові пороги негативного прогнозу за величиною ЦОС (більше ніж 0,285 і 0,180 мм3 відповідно). Для анти-VEGF терапії і комбінованого лікування прогноз ефективності був негативним. Швидке прогресування ППДР відзначалося у 69,5 % пацієнтів. З його ризиком були пов’язані вид лікування та величина ЦТС, за якою для анти-VEGF терапії та комбінованого лікування встановлено межові пороги негативного прогнозу (більше ніж 345 і 185 мкм відповідно). Прогноз ефективності лазерного та хірургічного лікування при ППДР був позитивним. Швидке прогресування ПДР протягом двох років відзначалося у 69,9 % пацієнтів. З його ризиком були пов’язані вид лікування, показник протромбінового часу та величина ЦОС, які визначали ефективність при застосуванні хірургічного та комбінованого лікування. Для ізольованої анти-VEGF терапії прогноз ефективності був негативним. Висновки. Проведене дослідження дозволило оцінити ефективність методів лікування ДР різних стадій та встановити фактори, пов’язані з негативним ризиком результату двохрічного лікування.
цукровий діабет 2-го типу; діабетична ретинопатія; панретинальна лазерна коагуляція; анти-VEGF терапія; вітректомія; ефективність лікування
Для просмотра полной версии статьи, пожалуйста войдите или зарегистрируйтесь.